CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
2 Sam. 14
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

2 Samuel

Chapter 14

1 NOW Joab the son of, Zoriah perceived that the kings heart was reconciled toward Absalom.

2 And Joab sent to Tekoah, and fetched from thence a wise woman and said to her, Pretend to be a mourner and put on mourning apparel, and do not anoint yourself with oil, but be as a woman who has been mourning many days for the dead;

3 And come to the king and speak in this manner to him. So Joab prepared the words and put them in her mouth.

4 And when the woman of Tekoah came to the king, she fell on her face to the ground, and did obeisance and said, Deliver me, O my lord the king.

5 And the king said to her, What ails you? And she answered, I am indeed a widow, my husband is dead.

6 And your handmaid had two sons, and they two quarrelled together in the field, and there was none to part them, and one was stronger than the other and slew him.

7 And behold, the whole family is risen against your handmaid, and they say, Deliver to us the man who slew his brother that we may kill him for the life of his brother whom he slew; so they want to destroy the heir also; moreover they want to quench the spark of life which is left for me, that they may not leave to his father either name or family upon the earth.

8 And the king said to her, Go to your house, and I will give orders concerning you.

9 But the woman of Tekoah said to the king, My lord, O king, let this iniquity be on me and on my father's house; and the king and his throne be guiltless.

10 And the king said to her, Whosoever says anything to you, bring him to me and he shall not touch you any more.

11 Then she said, Let my lord the king remember that the LORD your God would not suffer the avengers of blood to destroy any more, wherefore let them not destroy my son. And the king said to her, As the LORD God lives, there shall not one hair of your son fall to the earth.

12 Then the woman said, Let your handmaid speak a word to the king, and he said to her, Speak.

13 And the woman said to him, Why then have you thought such a thing against the people of God? And why do you speak, O king, as one who is guilty, in that, O king, you do not bring back your lost one?

14 For we will all surely die, and we are as water that is poured upon the ground, which cannot be gathered up again; neither does God destroy a soul, but devises means that no man should go astray from him.

15 Now therefore if I have spoken this thing to my lord the king, it is because the people have made me afraid; and your handmaid said, I will now speak to the king; it may be that the king will deliver his handmaid from the hand of men,

16 That they may not destroy me and my son together from the heritage of God.

17 Then your handmaid said, The word of my lord the king shall now be confirmed and shall be like an offering; for as an angel of God, so is my lord the king to discern good and evil; therefore the LORD your God will be with you.

18 Then the king answered and said to the woman, Do not hide from me anything that I ask you. And the woman said to him, Let my lord the king now speak.

19 And the king said, Is not the hand of Joab with you in all this? And the woman answered and said to him, As your soul lives, my lord the king, I have not turned to the right hand or to the left from all that my lord the king has spoken; for it was your servant Joab who bade me, and he put all these words in the mouth of your handmaid,

20 Because he wanted to do it through me, that is why your servant Joab has done this thing; and my lord is wise, according to the wisdom of an angel of God, to know all things that are on the earth.

21 And the king said to Joab, Behold now, I have done as you have said; go therefore, bring me the young man Absalom again.

22 And Joab fell on his face to the ground and did obeisance and blessed the king: and Joab said, Today your servant knows that I have found grace in your sight, my lord, O king, in that the king has fulfilled the request of his servant.

23 So Joab arose and went to Geshur and brought Absalom to Jerusalem.

24 And the king said, Let him go to his own house, but let him not be seen in my presence. So Absalom went to his own house and did not see the king's face.

25 Now in all Israel there was no man so much praised for his beauty as Absalom; from the sole of his foot to the crown of his head there was no blemish in him.

26 And when he had his hair shorn (he used to cut it once a year because it was heavy on him, therefore he cut it), the hair of his head weighed two hundred shekels by the king's weight.

27 And there were born to Absalom three sons and one daughter, whose name was Tamar; she was a beautiful woman.

28 So Absalom dwelt two years in Jerusalem, and saw not the king's face.

29 Therefore Absalom summoned Joab to send him to the king; but he would not come to him; and he sent a second time, but he would not come.

30 Then Absalom said to his servants, See, there is a field belonging to Joab near mine; whether it be of wheat or barley, go and set it on fire. And Absalom's servants set Joab's field on fire.

31 Then Joab arose and came to Absalom's house and said to Absalom, Why have your servants set my field on fire?

32 And Absalom answered Joab, Behold, I sent to you, saying, Come here, that I may send you to the king, to ask why I have come from Geshur. It was better for me while I was there; now I want to appear before the king and if there is any iniquity in me, let him kill me.

33 So Joab came to the king and told him the words of Absalom; and he called for Absalom, and Absalom came in before the king and bowed himself on his face to the ground before the king; and the king kissed Absalom.

2-а Самуїлова

Розділ 14

1 А Йоав, син Церуї, пізнав, що царе́ве серце прихили́лося до Авесалома.

2 І послав Йоав до Теко́ї, і взяв звідти мудру жінку, та й сказав до неї: „Удавай жало́бу, і вберись у жало́бні шати, і не намащуйся оливою, і будеш, як та жінка, що багато днів у жало́бі за померлим.

3 І при́йдеш ти до царя, та й скажеш до нього таке то слово“. І Йоав поклав ці слова в її уста.

4 І говорила та текоїтянка до царя, і впала на обличчя своє на землю, і вклонилася та й сказала: „Поможи, ца́рю!“

5 І сказав до неї цар: „Що́ тобі?“ А та відказала: „Та я жінка вдова, а чоловік мій помер.

6 А в невільниці твоєї двоє синів. І посвари́лися вони оби́два в полі, а рятівника́ між ними не було, — і вдарив один одно́го, та й убив його.

7 А ось увесь рід устав на невільницю твою та й кажуть: Видай убійника свого брата, і ми вб'ємо його за душу його брата, якого він убив, і вигубимо також спадкоє́мця. І пога́сять вони останню і́скру мою, яка позоста́лася, щоб не лишити моє́му чоловікові ані йме́ння, ані наща́дків на поверхні землі“.

8 І сказав цар до тієї жінки: „Іди до свого дому, а я накажу́ про тебе“.

9 І сказала та текоїтянка до царя: „На мене, пане мій ца́рю, той гріх, та на дім мого батька, а цар та трон його невинні“.

10 І сказав цар: „Того, хто буде говорити на тебе, приведе́ш його до мене, і він більш уже не за́йме тебе“.

11 Та вона відказала: „Нехай згадає цар Господа, Бога свого, щоб не помно́жити на згубу ме́сника за кров та щоб вони не погубили мого сина“. А він відказав: „Як живий Господь, — не впаде́ на землю й волоси́на сина твого́!“

12 І сказала та жінка: „Нехай но невільниця твоя скаже слово до свого пана царя!“ А він відказав: „Говори!“

13 І сказала та жінка: „А чому ти так думаєш проти Божого народу? Бо цар, коли сказав таке слово, сам себе обвинува́тив, бо цар не верта́є свого вигна́нця.

14 Бо ми конче помремо, і ми як та вода, вилита на землю, що її не зібрати. Та Бог не знищить душі, і Він заду́мав не відвернути від Се́бе віді́гнаного.

15 І оце тепер прийшла я сказати панові моєму цареві оцю справу, бо той наро́д настра́шив мене. І сказала твоя невільниця: Нехай скажу́ я цареві, — може виконає цар слово своєї невільниці.

16 Бо цар вислухає, щоб урятува́ти свою невільницю з руки того чоловіка, що хоче ви́губити мене та мого сина ра́зом із Божого спа́дку.

17 І сказала твоя невільниця: Нехай станеться слово мого пана царя на втіху мені, бо мій пан цар як Ангол Божий, і розуміє добре та зле. А Господь, Бог твій, буде з тобою!“

18 А цар відповів та й сказав до тієї жінки: „Не заховай передо мною нічого, про що́ я спитаю тебе“. І сказала та жінка: „Нехай же говорить пан мій цар!“

19 І цар сказав: „Чи не Йоавова рука з тобою в усьому цьому?“ І відповіла та жінка та й сказала: „Як жива душа моя, пане мій царю, — не можна відхилитися ані право́руч, ані ліво́руч від усього, що́ говорив мій пан цар, бо твій раб Йоа́в — він наказав мені це, і він уклав в уста твоєї невільниці всі ці слова́.

20 Щоб змінити вигляд тієї справи, раб твій Йоав зробив оцю річ. А пан мій мудрий, як мудрий Божий Ангол, щоб знати про все, що на землі“.

21 І сказав цар до Йоава: „Ось зробив ти цю річ, тож піди, поверни́ того юнака́, Авесало́ма!“

22 І впав Йоав на обличчя своє на землю, і поклонився, та й поблагослови́в царя. І сказав Йоав: „Сьогодні раб твій пізнав, що знайшов ласку в оча́х твоїх, пане мій ца́рю, бо цар виконав проха́ння свого́ раба“.

23 І встав Йоав і пішов до Ґешуру, і привів Авесало́ма до Єрусалиму.

24 А цар сказав: „Нехай він ве́рнеться до свого дому, але́ обличчя мого не побачить“. І вернувся Авесалом до дому свого, та царсько́го обличчя не бачив.

25 А такого вродли́вого мужа, як Авесалом, не було в усьому Ізраїлі, щоб був так дуже хва́лений, — від стопи ноги його й аж до ве́рху голови́ його не було в ньо́му ва́ди.

26 А коли він голив свою голову, — а голив він щороку, бо тяжке́ було волосся на ньому, тому голив його — то ва́жив воло́сся голови своєї на двісті шеклів царсько́ї ваги.

27 І народи́лися Авесаломові троє синів та одна дочка́, а ім'я́ їй Тама́ра. Вона була жінка вродли́ва з ви́гляду.

28 І сидів Авесало́м в Єрусалимі два роки ча́су, а царсько́го обличчя не бачив.

29 І послав Авесало́м до Йоа́ва, щоб послати його до царя, та він не хотів прийти до нього. І послав він іще другий раз, та той не хотів прийти.

30 І сказав він до своїх слуг: „Погляньте на Йоавову діля́нку поля, що поруч мого, а в нього там ячмінь, — ідіть і підпаліть його огнем“. І Авесаломові слу́ги підпалили ту діля́нку поля огнем.

31 Тоді Йоав устав і прийшов до Авесалома до дому, та й сказав йому: „Нащо слу́ги твої підпалили огнем ту мою діля́нку поля?“

32 І сказав Авесалом до Йоава: „Я ж посилав до тебе, говорячи: Прийди сюди, і нехай я пошлю́ тебе до царя сказати: Чого я прийшо́в із Ґешу́ру? Добре було б мені ще лишатися там. А тепер нехай я побачу царське́ обличчя, а якщо є на мені гріх, то нехай уб'є мене“.

33 І прийшов Йоав до царя, і розповів йому те. І покликав він Авесало́ма, а той прийшов до царя та й поклонився йому обличчям своїм до землі. А цар поцілував Авесалома...

2 Samuel

Chapter 14

2-а Самуїлова

Розділ 14

1 NOW Joab the son of, Zoriah perceived that the kings heart was reconciled toward Absalom.

1 А Йоав, син Церуї, пізнав, що царе́ве серце прихили́лося до Авесалома.

2 And Joab sent to Tekoah, and fetched from thence a wise woman and said to her, Pretend to be a mourner and put on mourning apparel, and do not anoint yourself with oil, but be as a woman who has been mourning many days for the dead;

2 І послав Йоав до Теко́ї, і взяв звідти мудру жінку, та й сказав до неї: „Удавай жало́бу, і вберись у жало́бні шати, і не намащуйся оливою, і будеш, як та жінка, що багато днів у жало́бі за померлим.

3 And come to the king and speak in this manner to him. So Joab prepared the words and put them in her mouth.

3 І при́йдеш ти до царя, та й скажеш до нього таке то слово“. І Йоав поклав ці слова в її уста.

4 And when the woman of Tekoah came to the king, she fell on her face to the ground, and did obeisance and said, Deliver me, O my lord the king.

4 І говорила та текоїтянка до царя, і впала на обличчя своє на землю, і вклонилася та й сказала: „Поможи, ца́рю!“

5 And the king said to her, What ails you? And she answered, I am indeed a widow, my husband is dead.

5 І сказав до неї цар: „Що́ тобі?“ А та відказала: „Та я жінка вдова, а чоловік мій помер.

6 And your handmaid had two sons, and they two quarrelled together in the field, and there was none to part them, and one was stronger than the other and slew him.

6 А в невільниці твоєї двоє синів. І посвари́лися вони оби́два в полі, а рятівника́ між ними не було, — і вдарив один одно́го, та й убив його.

7 And behold, the whole family is risen against your handmaid, and they say, Deliver to us the man who slew his brother that we may kill him for the life of his brother whom he slew; so they want to destroy the heir also; moreover they want to quench the spark of life which is left for me, that they may not leave to his father either name or family upon the earth.

7 А ось увесь рід устав на невільницю твою та й кажуть: Видай убійника свого брата, і ми вб'ємо його за душу його брата, якого він убив, і вигубимо також спадкоє́мця. І пога́сять вони останню і́скру мою, яка позоста́лася, щоб не лишити моє́му чоловікові ані йме́ння, ані наща́дків на поверхні землі“.

8 And the king said to her, Go to your house, and I will give orders concerning you.

8 І сказав цар до тієї жінки: „Іди до свого дому, а я накажу́ про тебе“.

9 But the woman of Tekoah said to the king, My lord, O king, let this iniquity be on me and on my father's house; and the king and his throne be guiltless.

9 І сказала та текоїтянка до царя: „На мене, пане мій ца́рю, той гріх, та на дім мого батька, а цар та трон його невинні“.

10 And the king said to her, Whosoever says anything to you, bring him to me and he shall not touch you any more.

10 І сказав цар: „Того, хто буде говорити на тебе, приведе́ш його до мене, і він більш уже не за́йме тебе“.

11 Then she said, Let my lord the king remember that the LORD your God would not suffer the avengers of blood to destroy any more, wherefore let them not destroy my son. And the king said to her, As the LORD God lives, there shall not one hair of your son fall to the earth.

11 Та вона відказала: „Нехай згадає цар Господа, Бога свого, щоб не помно́жити на згубу ме́сника за кров та щоб вони не погубили мого сина“. А він відказав: „Як живий Господь, — не впаде́ на землю й волоси́на сина твого́!“

12 Then the woman said, Let your handmaid speak a word to the king, and he said to her, Speak.

12 І сказала та жінка: „Нехай но невільниця твоя скаже слово до свого пана царя!“ А він відказав: „Говори!“

13 And the woman said to him, Why then have you thought such a thing against the people of God? And why do you speak, O king, as one who is guilty, in that, O king, you do not bring back your lost one?

13 І сказала та жінка: „А чому ти так думаєш проти Божого народу? Бо цар, коли сказав таке слово, сам себе обвинува́тив, бо цар не верта́є свого вигна́нця.

14 For we will all surely die, and we are as water that is poured upon the ground, which cannot be gathered up again; neither does God destroy a soul, but devises means that no man should go astray from him.

14 Бо ми конче помремо, і ми як та вода, вилита на землю, що її не зібрати. Та Бог не знищить душі, і Він заду́мав не відвернути від Се́бе віді́гнаного.

15 Now therefore if I have spoken this thing to my lord the king, it is because the people have made me afraid; and your handmaid said, I will now speak to the king; it may be that the king will deliver his handmaid from the hand of men,

15 І оце тепер прийшла я сказати панові моєму цареві оцю справу, бо той наро́д настра́шив мене. І сказала твоя невільниця: Нехай скажу́ я цареві, — може виконає цар слово своєї невільниці.

16 That they may not destroy me and my son together from the heritage of God.

16 Бо цар вислухає, щоб урятува́ти свою невільницю з руки того чоловіка, що хоче ви́губити мене та мого сина ра́зом із Божого спа́дку.

17 Then your handmaid said, The word of my lord the king shall now be confirmed and shall be like an offering; for as an angel of God, so is my lord the king to discern good and evil; therefore the LORD your God will be with you.

17 І сказала твоя невільниця: Нехай станеться слово мого пана царя на втіху мені, бо мій пан цар як Ангол Божий, і розуміє добре та зле. А Господь, Бог твій, буде з тобою!“

18 Then the king answered and said to the woman, Do not hide from me anything that I ask you. And the woman said to him, Let my lord the king now speak.

18 А цар відповів та й сказав до тієї жінки: „Не заховай передо мною нічого, про що́ я спитаю тебе“. І сказала та жінка: „Нехай же говорить пан мій цар!“

19 And the king said, Is not the hand of Joab with you in all this? And the woman answered and said to him, As your soul lives, my lord the king, I have not turned to the right hand or to the left from all that my lord the king has spoken; for it was your servant Joab who bade me, and he put all these words in the mouth of your handmaid,

19 І цар сказав: „Чи не Йоавова рука з тобою в усьому цьому?“ І відповіла та жінка та й сказала: „Як жива душа моя, пане мій царю, — не можна відхилитися ані право́руч, ані ліво́руч від усього, що́ говорив мій пан цар, бо твій раб Йоа́в — він наказав мені це, і він уклав в уста твоєї невільниці всі ці слова́.

20 Because he wanted to do it through me, that is why your servant Joab has done this thing; and my lord is wise, according to the wisdom of an angel of God, to know all things that are on the earth.

20 Щоб змінити вигляд тієї справи, раб твій Йоав зробив оцю річ. А пан мій мудрий, як мудрий Божий Ангол, щоб знати про все, що на землі“.

21 And the king said to Joab, Behold now, I have done as you have said; go therefore, bring me the young man Absalom again.

21 І сказав цар до Йоава: „Ось зробив ти цю річ, тож піди, поверни́ того юнака́, Авесало́ма!“

22 And Joab fell on his face to the ground and did obeisance and blessed the king: and Joab said, Today your servant knows that I have found grace in your sight, my lord, O king, in that the king has fulfilled the request of his servant.

22 І впав Йоав на обличчя своє на землю, і поклонився, та й поблагослови́в царя. І сказав Йоав: „Сьогодні раб твій пізнав, що знайшов ласку в оча́х твоїх, пане мій ца́рю, бо цар виконав проха́ння свого́ раба“.

23 So Joab arose and went to Geshur and brought Absalom to Jerusalem.

23 І встав Йоав і пішов до Ґешуру, і привів Авесало́ма до Єрусалиму.

24 And the king said, Let him go to his own house, but let him not be seen in my presence. So Absalom went to his own house and did not see the king's face.

24 А цар сказав: „Нехай він ве́рнеться до свого дому, але́ обличчя мого не побачить“. І вернувся Авесалом до дому свого, та царсько́го обличчя не бачив.

25 Now in all Israel there was no man so much praised for his beauty as Absalom; from the sole of his foot to the crown of his head there was no blemish in him.

25 А такого вродли́вого мужа, як Авесалом, не було в усьому Ізраїлі, щоб був так дуже хва́лений, — від стопи ноги його й аж до ве́рху голови́ його не було в ньо́му ва́ди.

26 And when he had his hair shorn (he used to cut it once a year because it was heavy on him, therefore he cut it), the hair of his head weighed two hundred shekels by the king's weight.

26 А коли він голив свою голову, — а голив він щороку, бо тяжке́ було волосся на ньому, тому голив його — то ва́жив воло́сся голови своєї на двісті шеклів царсько́ї ваги.

27 And there were born to Absalom three sons and one daughter, whose name was Tamar; she was a beautiful woman.

27 І народи́лися Авесаломові троє синів та одна дочка́, а ім'я́ їй Тама́ра. Вона була жінка вродли́ва з ви́гляду.

28 So Absalom dwelt two years in Jerusalem, and saw not the king's face.

28 І сидів Авесало́м в Єрусалимі два роки ча́су, а царсько́го обличчя не бачив.

29 Therefore Absalom summoned Joab to send him to the king; but he would not come to him; and he sent a second time, but he would not come.

29 І послав Авесало́м до Йоа́ва, щоб послати його до царя, та він не хотів прийти до нього. І послав він іще другий раз, та той не хотів прийти.

30 Then Absalom said to his servants, See, there is a field belonging to Joab near mine; whether it be of wheat or barley, go and set it on fire. And Absalom's servants set Joab's field on fire.

30 І сказав він до своїх слуг: „Погляньте на Йоавову діля́нку поля, що поруч мого, а в нього там ячмінь, — ідіть і підпаліть його огнем“. І Авесаломові слу́ги підпалили ту діля́нку поля огнем.

31 Then Joab arose and came to Absalom's house and said to Absalom, Why have your servants set my field on fire?

31 Тоді Йоав устав і прийшов до Авесалома до дому, та й сказав йому: „Нащо слу́ги твої підпалили огнем ту мою діля́нку поля?“

32 And Absalom answered Joab, Behold, I sent to you, saying, Come here, that I may send you to the king, to ask why I have come from Geshur. It was better for me while I was there; now I want to appear before the king and if there is any iniquity in me, let him kill me.

32 І сказав Авесалом до Йоава: „Я ж посилав до тебе, говорячи: Прийди сюди, і нехай я пошлю́ тебе до царя сказати: Чого я прийшо́в із Ґешу́ру? Добре було б мені ще лишатися там. А тепер нехай я побачу царське́ обличчя, а якщо є на мені гріх, то нехай уб'є мене“.

33 So Joab came to the king and told him the words of Absalom; and he called for Absalom, and Absalom came in before the king and bowed himself on his face to the ground before the king; and the king kissed Absalom.

33 І прийшов Йоав до царя, і розповів йому те. І покликав він Авесало́ма, а той прийшов до царя та й поклонився йому обличчям своїм до землі. А цар поцілував Авесалома...